РусУкр

Криза довіри вбиває Україну

 
Друк Відправити на пошту

 

 

«Криза довіри» – найголовніша перешкода для реформ та основна причина розвалу нашого суспільства. В Україні ніхто нікому не довіряє. Більшість українців від початку впевнені, що інші українці хочуть їх обдурити, обікрасти, ошукати, образити й обшахрувати. Про відсутність довіри і про супутній ризик говорять багато. Однак тут же в розмові ставиться крапка – мовляв, немає довіри і чорт з нею, обійдемося без неї. Правда, за таких умов чорт буде не з довірою, а з усіма нами – з украй неприємними та болючими наслідками.

Криза довіри вбиває Україну

Дивовижний парадокс усіх сфер суспільного життя в Україні – знати про найважливіші для суспільства речі та засунути їх на найостанніше місце в життєвих пріоритетах. Насамперед це стосується довіри. Багато наших сучасних реформаторів усвідомлюють, що без усебічної й непорушної довіри каші в Україні не звариш. Інакше замість реформ буде мишача метушня, на кону якої стоятиме доля мільйонів українських громадян. Що, власне, ми сьогодні і спостерігаємо – колективно і повсюдно, інформують Економічні Відомості.

Багато сучасних реформаторів (аж до вищих ешелонів влади) реально стурбовані «кризою довіри» – які перетворення в країні можна здійснити, якщо ніхто нікому не вірить? Якщо кожен від початку чекає від кожного підстав, порушення слова, прагнення до своєї власної вигоди і наживи. Якщо кожен реформаторський крок потрібно підтверджувати нескінченним переліком гарантій і зобов’язань, у які все одно ніхто не вірить і які від початку вважаються порушеними – ще до своєї появи на папері.

Крім цього, багато сучасних реформаторів добре навіть розуміють, що вилізти з ями «кризи довіри» непорівнянно важче, ніж до неї потрапити. Адже завоювання довіри – важка, копітка і щосекундна робота. А вже відновлення втраченої довіри – приблизно те саме, що вивести літак з глибокого піке. Шанси – непевні та теоретичні. Та якщо цього не зробити – розіб’єшся з усіма пасажирами на борту. З усіма мільйонами українських громадян.

Крім цього, багато сучасних реформаторів добре навіть розуміють, що вилізти з ями «кризи довіри» непорівнянно важче, ніж до неї потрапити. Адже завоювання довіри – важка, копітка і щосекундна робота. А вже відновлення втраченої довіри – приблизно те саме, що вивести літак з глибокого піке. Шанси – непевні та теоретичні. Та якщо цього не зробити – розіб’єшся з усіма пасажирами на борту. З усіма мільйонами українських громадян.

Усі все знають і всі все розуміють, але … при цьому ніхто нічого не робить! Якщо довіра – основоположний фундамент для реформ і головне паливо для їхньої реалізації, то без неї будь-які плани й заходи приречені на провал. Отже, довіру потрібно піднімати на прапор – вона має бути самоціллю в реформах і головною їхньою цінністю. Потрібно бити копитом, щоб завойовувати довіру, а також усіма силами доводити, що ти гідний цієї довіри. Щомиті доводити – на своєму власному прикладі і своїм власним життям.

Як би не так! Сувора правда життя спливає на поверхню в той момент, коли про довіру і про можливості її досягнення саме в межах нашого суспільства спробуєш заговорити із сучасними реформаторами. Як правило, для них це – розмова ні про що. Порожній звук. Шляхи досягнення й відновлення довіри – теж порожній звук. До точно таких самих розмов про високі матерії, що не мають стосунку до реального життя, належать і теми про наше особливе колективне світовідчуття, про специфіку нашого менталітету, про поганий внутрішній стан українців, про надвисокий рівень ненависті й агресії в межах українського суспільства тощо.

Зате не порожнім звуком чомусь вважаються, наприклад, розмови про політичні процеси – до них прикута майже вся увага суспільства. Але ж там про довіру мову взагалі ніхто не веде. Незалежно від того, хто буде прем’єром, яка буде сформована коаліція, яким буде склад Кабміну, хто стане генпрокурором, чи стануться дострокові перевибори президента або парламенту, – довіри ні в суспільстві, ні у владних колах від цього аж ніяк не додасться.

Просто тому, що довіра не є скільки-небудь значущою цінністю в усіх цих процесах. Там панують інші цінності – власна вигода, особисті інтереси, слава, амбіції, владні повноваження тощо. Людина, що діє в цих колах з позиції довіри і ставить саме довіру в основу всіх своїх дій, претендує лише на одне – бути лопухом і лузером. У сучасних політичних іграх він заздалегідь приречений на провал.

Проте без довіри приречене на провал усе наше суспільство. Без довіри як базової і визначальної моральної цінності. Зараз ми є суспільством без будь-якої ціннісної основи взагалі. Нам намагаються нав’язати західні цінності (верховенство права, торжество закону та захист конкуренції), але приживаються вони в нашому суспільстві приблизно так само, як ультрасучасний чіпсет у ламповому телевізорі.

Натомість узагалі без реалізації залишається той потенціал, який від початку був закладений конструктором у ламповий телевізор, – щоб апарат можна було виводити на потрібний рівень прогресу згідно з вимогами часу. Ключ до нереалізованого потенціалу нашого суспільства – його споконвічні, але міцно забуті та ігноровані цінності. Ті самі цінності, над якими насміхаються і які викидають у відро для сміття самі ж українці.

Довіра – це фундаментальна складова ціннісної платформи, яка реально може спрацювати в Україні. І тут ми дістаємося до кореня головної суперечності сучасності в нашій країні. З одного боку, майже всі публічні люди торочать про «кризу довіри» і про неможливість що-небудь робити в Україні без довіри. З іншого боку, до цієї довіри ніхто не прагне – її ніхто не ставить на чільне місце свого власного життя. І це стосується не тільки можновладців, а й усіх без винятку мільйонів українців.

Це приблизно те саме, що грати у футбол у чемпіонаті, і близько не маючи для цього команди відповідного класу. Так, наше місце в цьому чемпіонаті, але в нинішніх умовах ми самі собі відводимо там роль хлопчиків для биття. Тому що не хочемо в масштабах всього суспільства будувати гармонійну й результативну команду, гравці якої, виходячи на поле, билися б із суперником та істинними погрозами для країни, а не з люттю лупцювати б один одного, повністю ігноруючи суперника.

Ніхто не сприймає довіру як персональну, особисту, індивідуальну проблему і відповідальність. У цьому простому реченні криється вся суть божевільних негараздів і страждань нашого суспільства. «Криза довіри» – це проблема кого завгодно, та тільки не мене самого. Ми тицяємо пальцем у кого завгодно – подивіться, мовляв, що він робить і як поводиться? Хіба йому можна довіряти? Нехай він або навіть ось вони всі виправляться, нехай їм почнуть довіряти, ось тоді все стане на свої місця.

А от і ні – це велика помилка. У результаті це призводить до ситуації, коли ми в масштабі всього суспільства тицяємо один в одного пальцями й вимагаємо один від одного змінитися, стати білими та пухнастими. І ми зовсім забуваємо про те, що здатні змінити тільки самих себе і нікого більше.

Тому коли йдеться про те, що довіра має стати найвищою і визначальною цінністю в нашому суспільстві, кожен українець має почати із себе самого. Що я роблю для того, щоб мені довіряли? А я сам гідний довіри? А чи не стануть за певних обставин мої особисті вигоди і прибутки набагато вище за суспільні інтереси? А чи беру я сам довіру на прапор – тобто чи перетворюю я довіру на головну мету свого життя? А якщо я сам цього не роблю, то яке я маю право вимагати цього від інших?

Урешті-решт, ми можемо реалізувати в суспільстві виключно ті цінності, носіями яких ми насправді є. Це неможливо приховати і це неможливо неправильно витлумачити – усе, що відбувається сьогодні в нашому суспільстві, є точним відображенням внутрішнього світу кожного з нас. І горезвісна «криза довіри» – із цієї ж низки. Для нас довіра на повному серйозі – порожній звук. Навіть якщо це веде до повного розвалу нашого суспільства.

Те саме стосується і людей, які іменують себе сьогодні реформаторами. Вони здатні тільки гасити одномоментні пожежі й латати критичні дірки. Ніхто з них не розуміє, що реально відбувається із суспільством і навіть не прагне до розуміння того, що відбувається. Якщо реформи не вдаються, то неправий насамперед той, хто проводить ці реформи. Жоден із сучасних реформаторів з такою передпосилкою до суспільства не звертається – у всіх купа різних причин і незліченна кількість винних осіб, через яких реформи закінчуються провалом. Але тільки не самі реформатори.

«Кризу довіри» подолати дуже легко. Просто треба повернути весь фокус своєї уваги на самого себе – що я сам можу зробити, але не роблю для того, щоб мені почали довіряти інші люди і щоб вони до мене ніколи не втрачали довіри? І найважливіше – ніколи більше не знімати цей фокус уваги із самого себе і з процесів у своєму власному внутрішньому світі.

По суті, ми не довіряємо іншим людям, як правило, тому, що самі на їхньому місці не повелися б чесно, шукали б власної вигоди і плювали б на інших. Або ж ми транслюємо на інших людей свій поганий чи невдалий життєвий досвід у подібних ситуаціях. І те й інше – внутрішня проблема кожної окремої людини. Та людина, яка знайде в собі мужність і сміливість усе це визнати, і стане справжнім героєм нашої країни.

В даний момент Ви читаєте матеріал "Криза довіри вбиває Україну". Вас також, можливо, зацікавлять інші останні новини України та світу на eizvestia.com




Рейтинг новостей

РФ бросила в бой все силы, потому что весной ее ждет "сталинград", - Олег Пономарь (4362)

Сегодня в Украине отмечают день святого Андрея: история и традиции праздника (3891)

Киевляне оригинально проучили героя парковки(ФОТО) (3467)

"Пощечина Президенту и Генпрокурору": как политики отреагировали на решение суда отпустить Саакашвили (ВИДЕО) (3359)

Теперь развал России ускорен в разы, - российский политик (3159)

У Польщі зробили резонансну заяву про Смоленську катастрофу (2866)

Офицер США назвал главных врагов Украины (ВИДЕО) (2732)

Ситуация развивается динамично: Польский генерал рассказал, как для России закончится война на Донбассе (2365)

Під Харковом масове отруєння: 22 вагітні опинилися у лікарні (2344)

Из Моспино уже два дня приходит тревожная информация, - Денис Казанский (2330)

Перуанская телеведущая разделась догола после выхода сборной на ЧМ-2018 (ФОТО, ВИДЕО) (2276)

"Престарелая пособница АТО": Как в России затравили народную артистку Украины (2207)

"Мы, хозяева мировых ресурсов, в г…не ковыряемся": у России нет будущего, - Геннадий Гудков (2160)

Новая опасность для Украины: Россия открыла еще один фронт, - мнение (2112)

Курс биткоина 12 декабря идет вверх (1911)

Новини партнерів

Останні новини «I» в соцмережах

  

Новини партнерів

Загрузка...
Загрузка...
bigmir)net TOP 100

Економічні відомості

Щоденна ділова газета

Український бізнес портал

Електронний діловий журнал

Статус

Щотижневий діловий журнал