Володимир Зеленський і Крісталіна Георгієва (фото: president.gov.ua)
Автор:
Алік Сахно
Про історію та умови співробітництва України з Міжнародним валютним фондом, реформи в обмін на гроші, про те, як і чому Україна заборгувала Фонду так багато, і навіщо ми один одному під час війни, – в огляді РБК-Україна.
Вже цього тижня місія Міжнародного валютного фонду відвідає Україну, щоб переглянути бюджетні перспективи країни та вирішити, чи виділяти далі 1,1 млрд доларів за Програмою підтримки та відновлення загальним обсягом 15,6 млрд доларів, повідомляє Bloomberg.
Історія стосунків між Україною та МВФ налічує вже 30 років. За цей час наша країна позичила у МВФ понад 45 млрд доларів. Через повномасштабну війну Фонд погодив для України рекордну допомогу у більше ніж 15 мільярдів доларів.
Цей кредит строком на чотири роки вперше в історії Фонду надали воюючій країні. Однак під рекордні 8% річних, проти стандартної ставки у 3-4%.
Чому Україна погодилася на такі умови та яка користь для країни від співпраці з Міжнародним валютним фондом, читайте у матеріалі РБК-Україна.
Що таке МВФ
Міжнародний валютний фонд створили у 1944-му році з метою допомогти країнам подолати руйнівні наслідки Другої світової війні. Першою державою, яка отримала гроші від МВФ, стала Франція. Ці кошти, одержані країною у 1947 році, допомогли їй відновити понівечену інфраструктуру та фінансовий сектор.
Надалі фіндопомога МВФ витягла з економічної ями такі країни як Мексика, Чилі, Південна Корея та Ірландія. А нашим сусідам в Польщі співробітництво з Міжнародним валютним фондом дозволило перейти від соціалістичної планової економіки до ринкової. Завдяки коштам Фонду країні вдалося реалізувати пакет реформ міністра фінансів Лешека Бальцеровича, який увійшов в історію під назвою «Шокова терапія».
Але не менш важливим за гроші є вміння ними розпоряджатися. Яскравим прикладом країни, яка втратила можливість поставити економіку на новітні рейки, є Аргентина, хоча ще на початку XX сторіччя її вважали чи не найперспективнішою у світі. Проте через неефективну економічну політику країна вже в середині минулого сторіччя зіткнулася з серією криз. Наразі ця латиноамериканська держава страждає від величезної інфляції та боргів, через які стала найбільшим боржником МВФ у світі.
Історія взаємодії України з МВФ
Україна долучилася до МВФ у 1992 році, а вже через два роки взяла перший кредит за річною програмою системної трансформаційної позики (STF) на суму 763 млн доларів. Ці кошти спрямували на підтримку платіжного балансу.
Одразу по закінченню цього кредитування Україна розпочала нову 3-річну співпрацю у рамках програм Stand-by, за якою отримала майже 2 млрд доларів. Відтоді Україна постійно продовжувала різні програми співпраці.
Загалом за 30 років Україна та МВФ уклали 12 кредитних угод. Три з них, зокрема остання, передбачали застосування механізму розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), а дев’ять – механізм короткочасного кредитування (Stand-by).
Хоча до повномасштабної війни загальний обсяг кредитних програм для України становив 80 мільярдів доларів, фактично Україна отримала менше половини від цієї суми – близько 36 мільярдів доларів. До прикладу, у 2010 році Україна погодила з МВФ трирічну програму stand by на 15,1 млрд доларів, але до скарбниці держави тоді надійшло лише 3,4 мільярда.
Це пов’язано з тим, що отримання кожного траншу кредиту залежить від виконання певних умов і реформ, узгоджених з МВФ. У наведених вище випадках держава не отримувала всю суму через затримки у проведенні структурних змін або невідповідність умовам програм.
Реформи в обмін на гроші
Серед важливих реформ, до яких МВФ підштовхнув Україну, варто відзначити відкриття ринку землі, яке відбулося у 2021 році. До цього Україна була в списку з шістьма, м’яко кажучи, не надто розвиненими країнами, де також був заборонений продаж землі, – Північною Кореєю, Таджикистаном, Конго, Венесуелою, Кубою та Білоруссю.
Велику вагу мала антикорупційна реформа, у межах якої, зокрема, створили такі важливі інституції як Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура; а також реформа системи державних закупівель, що сприяло підвищенню ефективності та прозорості управління державними ресурсами. Також було здійснено «чистку» банківського ринку та відмову від нагляду за курсом гривні.
Директор-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва і Президент України Володимир Зеленський (фото: Getty Images)
А в ході енергетичної реформи держава запровадила ринкові тарифи на газ та електроенергію, що допомогло зменшити субсидії та покращити фінансовий стан сектора.
Однією з ключових умов отримання коштів за новою програмою МВФ є перезавантаження Бюро економічної безпеки (БЕБ). Законопроєкт щодо оновлення керівництва та складу детективів БЕБ на прозорих конкурсах ухвалили 20 червня цього року.
Як Україна заборгувала так багато
Україна дорого платить за власні реформи. Станом на 23 серпня Україна знаходиться на другому місці серед найбільших боржників МВФ після Аргентини, заборгувавши Фонду 10,39 млрд доларів. Антилідер списку боргує МВФ 31,1 млрд доларів. «Бронзовий призер» – Єгипет – заборгував 10,34 млрд.
Таке становище стало результатом цілої низки несприятливих подій: анексії Криму та війни на Сході України з 2014-го року, пандемії коронавірусу 2020-го та повномасштабної війни з 2022-го. Лише від початку широкомасштабних бойових дій Україна отримала від МВФ 10,2 млрд доларів. Надзвичайні події потребували термінових стабілізаційних фінансових вливань, які в першу чергу міг забезпечити МВФ, котрий для багатьох країн є кредитором останньої надії.
Загалом у списку найбільших боржників МВФ не знайти заможних країни. Серед світових «лідерів» – Пакистан, Еквадор, Колумбія, Кенія, Гана, Кот-д’Івуар, Бангладеш, Ангола.
Серед європейських лідерів-боржників найбільше «відзначились» країни, що розвиваються, – Сербія, Молдова, Грузія, Північна Македонія, Вірменія, Боснія і Герцеговина, Албанія.
Деталі поточного кредиту
Чотирирічна програма розширеного фінансування (The Extended Fund Facility, EFF) обсягом 15,6 млрд доларів від МВФ стала частиною довгострокової міжнародної підтримки України, загальна сума якої наразі становить 122 мільярди доларів.
Ключова мета програми – підтримка фіскальної, зовнішньої, цінової та фінансової стабільності, сприяння економічному відновленню, а також зміцненню інститутів для довгострокового повоєнного зростання на шляху Києва до вступу в ЄС.
Хоча у фонді не існувало прямих заборон на кредитування країн в умовах війни, проте МВФ не може надавати кошти без чіткого макропрогнозу. А скласти його для країни, у якій тривають активні бойові дії, неможливо. Тому ця угода стала світовим прецедентом.
«Окрім того, що у жодної з міжнародних організацій не було інструментів для підтримки воюючої країни, з моїх розмов з багатьма людьми на Заході випливало, що вони вважають нормальним, коли центробанк друкує гроші, а країну охоплюють девальвація та сплеск інфляції. Я був з цим не згоден і казав, що не хочу, щоб наші солдати замість опору росіянам думали про курс гривні та ситуацію з банками», — розповідав для українського видання Forbes Владислав Рашкован, заступник директора Міжнародного валютного фонду від України.
Місія МВФ в Україні (фото: t.me/Denys_Smyhal)
Саме через високі ризики та невизначеність ставка по кредиту сягнула надзвичайно високої позначки. Згідно публічних заяв ексчлена ради НБУ Богдана Данилишина, обслуговування кредитів від МВФ у 2023 році обійшлося Україні у 8% річних. Тоді як раніше кредитні зобов’язання України встановлювалися на рівні 3-4%.
МВФ надає підтримку Україні за умови реалізації реформ, які називають «структурними маяками». Кожне виділення коштів відбувається після перегляду виконаної «домашньої роботи». Від початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від МВФ третє за обсягом зовнішнє фінансування після ЄС та США.
Станом на серпень уже відбулися чотири перегляди програми МВФ, завдяки чому Україна отримала близько 7,6 млрд доларів. Зокрема, на майже 900 млн доларів у березні та останній транш на 2,2 млрд доларів у липні. У 2024 році Україна розраховує отримати ще два транші по 1,1 млрд доларів (у жовтні та грудні).
Загалом співпраця з МВФ, окрім очевидного плюсу у вигляді отримання надважливого фінансування, є індикатором довіри до позичальника. Тому взаємодія нашої країни з Міжнародним валютним фондом має не лише стабілізувати економіку, яка постраждала спочатку від пандемії, а потім і від великої війни, але й стати додатковим аргументом для інвесторів з усього світу.
Источник: www.rbc.ua